Про бабу Анжелу, Пєтю, Вову та йобану грушу (продовження)

17 липня 2014 р.

Тут нєкатариє шановні читатєлі писали у камєнтах до першої часті казочки про то, шо я якоби канкурєнт Свириду Опанасовичу. Зразу хочу попередить - то всьо хуйня та брудні інсінуації, бо дєдушка внє конкуренції! Ну шо? Ніжки помили, зубки почистили, гарнюньо сідайте та уважно читайте. Наша казочка продовжуєцця...

Отже баба Анжєла витратила два літри першокласного мироточива та кільо клубніки надарма - Вова-Хуйло продовжував строїть козью морду та пиздити груші з Пєтіного саду, пєтіни дітки ловили вовиних на городі, вкладали добрих піздюлін та примушували співати "Горіла груша, палала-ла-ла-ла-ла..." ГРС ржавів, та все частіше ломався, бо Вова після відвідин баби напивався в зелені шмарклі та з більшим остєрвєнєнієм пиздив ногами нужну в господарстві споруду. Вобщем крізіс накалявся...

Пєтя нарешті не витримав тої наруги над дарами природи та чудом інжєнєрной мислі, зрозумів, шо "кіна не буде" та подався шукать поради у авторітєтних мешканців села.

Діда Діонісія в селі поважали за прямоту мислєй, незалежність суждєній, політічєску грамотність та поетічєскі матюки. А найбільше поважали за те, шо він служив на флоті, мав трактора, клічку "Дьоня-американець" та не пив самогону баби Анжєли. Баба від того бісилась, але впливать на Американця не могла, бо якшо ти не п'єш самогону і маєш трактор - ніяка баба Анжєла тобі не страшна! - Пєтя, бушпріт мені в сраку, шо ти з тим Хуйлом панькаєся, чвертку сєлітри мені в борщ!? Пиздить до потєрі пульса нє взірая на ліца, соляри мені в гризло! Ото він зараз гілку обдира, а шо потім - драйку мені в печінку - посеред хати срать сяде!? Шо мовчиш, як цибуля під мармєладом!? Кого, блядь, питаю!? Пєтя шморгав носом та дивився на хрещеного очима влюбльоної хаскі. - Дедьо, та груша стара уже, та й діток жалько... А ше баба Анжєла битьця запрещає, діткам клубніку носить та всячєскі глибоко турбуєця... Жалько її, вона ж хароша... - В сраці галоша!!! Та стара відьма тільки про своє дума, галєон їй у вухо, аби в коперацію сахар возили та зятьок дочку не пиздив, бепіісятдва їй у селезінки! Не за то ми з твоїм батьком зимою голову колгоспу у бані закрили, шо б ти щас соплі по тєльняшці розмазував, мушкєль мені у ніс!!! Слухай сюда, салага, дважди повторять не буду, суші мені на вечерю! Хочеш, шо б у хаті спокойствіє і порядок був - думай про діток, стережи грушу та нікого не слухай! Катай до дому та держи хвіст пістолєтом! Он бери у клуні кардана - пригодицця!

Пєтя, одухотворьонний содєржательною бесідою побіг до дому думать про діток та перевірять сокрушітєльную силу тракторного кардана. До баби Анжєли більше не ходив, держав хвіст крупнокаліберним пістолєтом, пиздив Вову-кацапа та з Надєждою дивився у будуще! Бо баба Анжєла - це канєшно харашо, але кардан - лучче!

З часом груші на гіляці кончились, Вова-кацап від злості втопився у сортірі, ГРС поміняли на єлєктічєство, баба Анжєла продала самогон та поїхала отдихать до внучки на Канари! Про конфлікт забулося, але досі в селі дуже люблять народну воєнноісторічєську пісню "Горіла груша, палала-ла-ла-ла-ла!"...

От і казочці кінець, а хто не слухав -той Хуйло! Отже вкладайтеся в ліжечка гарненько та засипайте солоденько! А кому спать не хочецця - можете погратися у котика та білочку! Тільки дуже обережно, бо то ігра весела та увлєкательна, але ісключітєльно для взрослих!!!