Про бабу Анжелу, Петю, Вову та йобану грушу

16 липня 2014 р.

Два дні мордокніга та новості не перестають посилати тараканів та іншу швидкобігаючу погань у печінку фрау Анжелі. "Стара прастітутка! Швайне! Здала Україну!"... Я, канєшно не Свирид Опанасович і жізнєутверждающіх прогнозів робить не вмію, але розкажу казочку...

Жила-була баба Анжєла в сфєрічєском вакуумі. Така собі звичайнісінька бабуся, з села Великі Кицедрюпалки, Яйцелизького району... Хата під шихвером, городу надцять соток, курочки-гусочки, корівка, нехуйова пенсія вєтєрана НКВД та постійно діючий самогонний апарат, а як ізвєсно самогон в селі - главна валюта та рєшєніє всіх насушних питань... Були у баби Анжєли дочки, зяті, онуки, їхні діти та інша сволота. Все це насєлєніє денно та нощно в'ябувало на городі та у хліві, вирощуючи товстеньких гусочок та курочок, шо би бабушка була жива та здорова, час від часу снєсходітєльно наливала гранчака самогону та меньше пизділа. Бабу Анжєлу не то, шо би уважали, але бзділи та ненавиділи, бо настроєніє бабушки мінялося частіше, ніж курс доляра, а від того настроєнія залежала повнота гранчака та громкость піздєжа. Самогону у баби було дохуя і маленька тєлєжка, все село їй должно по гроб жизні, тому бабушку усі слухалися, гречно посміхалися та мислєнно кожного дня бажали скоріше здохнути.

А поряд з городом баби Анжєли дві хати. В одній жив Пєтя, в другій - Вова-кацап. Пєтя господар молодий, хазяйство у нього велике, але засране - бо дітей багато, та вони трохи безголові, але добрі та процьовиті. У Вови-кацапа хазяйство ше більше, але діти його дурні, ліниві та вічно п'яні, хоч і малолєтки, тому у Вови ніколи ніхуя не має, окрім бур'яну, завидок та злості. При цьому Вова дітей постоянно пиздить, жрать не дає, в школу не пускає - вобщем всячєскі укрєпляє авторітєт і прєвосходство. Пєтя, той другий - дітки ситі, обуті, книжки умні читають, агрус та картоплю вирощують, час від часу вдягають вишиванки та співають сльозливих пісень. Від того у Вови часто случаюцця аллюзії і його починає плющить та ковбасить. Вова топче Пєтін город, плює у колодязь, сцить під хату і всячєскі показує своє прєвосходство та хуя у вікно. Із-за цього сільські мужики його так і прозвали - Вова-хуйло. Вобщем живуть сусіди весело, можна сказать дружно.

Так от бабі Анжєлі в принципі похуй, шо там у сусідів робицця, якби у Вови-Хуйла на городі не стояла ГРС*, яку туди по распіздяйству й скудоумію впхали свого часу власті. Дєло в тому, шо Вова, наслухавшись патріотічєскіх пісень пєтіних дітей, впадає в меланхолію та пиздить ГРС ногами, шо виводить оборудованіє з ладу та заважає бабі Анжєлі варить самогон - і всьо то случаєцця, блядь, в самий отвєтствєнний момент! Вова після нападів меланхолії часто бігає до баби перехилить стаканчік та сльозно пожалувацця на Петю та його байстрюків. Пєтя це знає, нєрвно біга біля плоту та тайно бажає Хуйлу отравитися тим самогоном нахуй а бабі Анжєлі здоров'я в конвульсіях. Але баба Анжєла в селі - авторітєт, не те, шо Пєтя, тому при зустрічі Пєтя сладко улибаєцця та пригощає бабуню канхвєтами. Баба Анжєла ненавидить обох, але як істінна православна кожного дня перед іконою святого Ісідора просить Вову та Пєтю помилувать або в крайному разі обом горіти у пеклі.

Так от одного разу Вову особєнно надихнули вишиванки та пісні, він здєлав козью морду, послав своїх діток обтрусить грушу у сусідському садку та по возможності всіх одпиздить. Пєтіни дітки, хоч були безголові, але сітуацію зрозуміли правильно та швидко навчилися вкладати вовиним таких піздюлєй, шо ті срали грушами далі, ніж Вова бачив, малювали на стінах хати "Вова - хуйло!", показували язики та крутили дулі. Вова від того бісився та все частіше бігав до баби Анжєли хильнуть самогону та пожалувацця на нєсправєдлівость і геморой. Баба Анжєла наливала, слухала та мовчки слала прокльони на обох, бо їй, як ізвєсно похуй, аби курочки неслися та самогон варився, зяті не пиздили дочок а онуки з онучками спокійно їли сладку клубніку з вершками. Але проблєма була і її якось треба було рішать!!!

І от одного разу баба Анжєла пов'язала свого самого красівого чєпчіка, взяла в фартух клубніки, під пахву плєшку самогону та пішла мироточить Вову з Пєтєю. - Петя, та віддай ти йому нахуй ту грушу, хай всреця, падло кацапське! - баба Анжєла, так груші - сладкі та великі! Хулі йому віддавать!? - Вова. не їби мозг, залиш в покої Пєтю та ту йобану грушу та перестань пиздить ГРС!!! - Нєт! Вєткі на мой огород навісают, значіт груша моя!!! - Пєтя, ти вумний, у тебе діти пісні красіві співають, віддай йому ту грушу - хай, падлюка, вдавиця та перестане пиздить ГРС!!! - баба Анжєла! Ту грушу ше мій дід садив, хулі йому віддавать!? - як я вас обох ненавіжу!!! Казли, падонкі! Бабу в могилу зведуть!!! Вова, ще налить? Випий та не чіпай ГРС, раді бога... Вобщем всячєскі проявляла глибоку обєспокоєнность та участіє. Вова бухав, Пєтя шморгав носом, діти жерли клубніку, груша рясно родила, самогон булькав,ГРС ржавів у городі а проблєма оставалась там, де її покинула баба Анжєла...

А на сьогодні дєцьке врем'я кончилось, хто слухав - молодець.

*ГРС - газорозподільча станція.